понедельник, 5 июня 2017 г.

Пивень А.Е.
Веселым людям на втиху
Москва, 1906г.
Мэртва баба
6.
Пэрэлиз одын йз йих черэз дошкы, подывывсь у викно, аж на столи мэртвяк лэжыть, а на лавах та на доливци сплять сами бабы. Ну, як розказав вин усии компании про тэ, шо вин у хати побычыв, так тут и пидстройила йих нэчыста сыла зробыть отаку капость. Зараз збигав одын у чыйсь погриб, прынис глэчык кысляку, а тоди потыхэньку увийшлы у хату та й давай там порядкувать по-своему. Пиднялы воны мэртву бабу, посадылы на столи, а за спыною, шоб нэ падала, пидпэрлы рогачамы; а тоди поставылы й миж ногы глэчык з кысляком, а в руку далы ложку, так наче вона справди кысляк йисть. А одын узяв та ще й коло рта бабы кысляком вымазав, а очи попидпырав соломынкою, шоб вона дывылась як слид, наче жыва. Ну, як зробылы ото воны усэ, шо задумалы, так тоди повыходылы из хаты та й дывлятьця у викно, шо воно з того будэ, а бабы сплять, як нэжыви, и ничого нэ чують.
Дывылысь-дывылысь воны у викно, а бабы усэ сплять, ни одна нэ прокынэтьця, так тоди одын узяв та й постукав зтыха у викно. Тилькэ вин постукав, колы одна баба, шо лэжала сэрэд хаты на доливци, прокынулась та спэрва, нэ розглядившы добрэ з просоння, стала чухмарытьця; а дали, як глянула на стил, та так и упала бидолашна на доливку, выдно пэрэлякалась дужэ!
Полэжала вона отак трошкы, а тоди потыхэньку рачкы-рачкы до двэрэй, одчыныла двэри у сины, а з синэй на двир, а сама усэ рачкуе та на мэртву бабу дывытьця. Як вылизла уже вона на двир, так тоди тилькэ пидхватылась на ногы, пэрэлизла швыдэнько черэз дошкы та й кынулась бигты по улыци з усиеи сылы! Так уже як одбигла далэченько, так начала шось такэ крычать. А на двори уже мисяць зийшов и скризь по улыци стало выдно, так як и в дэнь.
Як вылизла та баба из хаты, так стукнула двэрыма и од того стуку прокынулась ище одна баба. Схватылась вона з доливкы, та як побачыла, шо на столи мэртва баба сыдыть и кысляк йисть, так у неи и душа умэрла! Зачала вона хрэстытьця, а сама усэ потрошку сунэтьця рачкы до двэрэй, аж покы нэ вылизла у сины, а з синэй на двир. Вылизла баба на двир та тоди уже, так як и пэрва, пэрэлизла черэз дошкы та й кынулась тикать! Бижыть та й нэ оглядываетьця та усэ хрэстытьця та молытвы шепче; а як одбигла уже далэко, так тоди тилькэ стала сэрэд улыци, оглянулась назад и зачала крычать: «О Боже мий! Рятуйтэ!».
(Дали будэ)

Комментариев нет:

Отправить комментарий