суббота, 9 декабря 2017 г.

-----------------------------------------------------
2-я часть
журнал «Вольное казачество»
101-й номер
стр.17
Пивень А.Е.
Думы и мысли
До булавы треба головы.
(Смих кpиз сльозы).
1932г.

Гляньтэ бо, якый бадьорый
И якый юнак:
Хай же будэ вин миж намы,
Як справжный козак!»
Так мовляв наш пан отаман,
Бо дуже зрадив,
А Покровский йому з маху
Мов на шию cив.
Кажуть: «здуру, як из дубу», —
Так було и в нас:
Дуже гидко нам нашкодыв
Оцей чортопляс.
Bин у пана отамана
Став, як ридный брат,
А для цилои Кубани
Був мэрзэнный кат.
Скоро вин одяг черкеску —
Козацькый мундир,
Набрав трыдцять партызанив,
Став им командыр.
А тoди той голодранэць,
Зайда-капитан,
Наказав сэбэ пидручным
Зваты: «атаман».
Швыдко вин добув и грошей
На свий o6ихид —
Щоб було за що гуляты,
Та горилку пыть;
Бо як ту донську дружину
Розброиты мав,
Так до рук cвoиx скарбныцю
Добру запопав.
Так ишло всэ москалэви
Прямо на добро:
Дэ була для нас нэзгода,
Там йому вэзло;
И чим бильше на Кубани
Зростала бида,
Тим Покровскый pиc у гору,
Мов та лобода.
Вже Сорокин нахвалявся
На Катэрынодар:
Bин xoтив до нас наскочить
На той наш базар;
Та й посунув килькы тысяч
Пид отой Енем,
Бо нэ знав, що мы найкраще
Тут його побьем;
А покийнык наш Галаев
Був гэрой справжный
И хоч мав всього шисть сотень,
А пишов у бий;
Та й розбыв комуну вражу,
Ще й назад погнав,
Хоч и сам тут, бидолаха,
Голову поклав.
(продолжение следует)
http://vtoraya-literatura.com/razdel_2115_str_1.html
-----------------------------------------------------
3-я часть
(окончание)
журнал «Вольное казачество»
101-й номер
стр.17
Пивень А.Е.
Думы и мысли
До булавы треба головы.
(Смих кpиз сльозы).
1932г.

Був у бытви и Покровский —
Прыблуда-москвыч,
Та оставсь живый здоровый,
На вэлыкый жаль;
И пишла йому дарэмно,
На добро й корысть,
Та Галаева побида
И загублэна жисть.
Дав йому за тэ отаман
Полковныка чин:
Отакого вин достукавсь —
Отой песькый сын!
Тилькы вражий аватюрнык
Дуже нэ зрадив:
Вин нэсытою душою
Бильшого хотив;
Та й зачав вин домагатысь
Статы на чоли
Над Кубанськымы вийськамы,
Що у нас булы,
Щоб Гулыгу гэнэрала
З миста одпихнуть,
А самому замисть його
Командармом буть.
А розумный пан отаман —
Мудра голова —
Все боявся, що урвэться
Из рук булава;
На Покровского-поганця
Всю надию мав
И од його порятунку
В ций пpыгoди ждав.
Та й змистыв тоди Гулыгу,
Дида-пластуна,
А прызначив на тэ мисто
Зайду-литуна.
Та дурна була надия,
Щоб москвыч-шахрай
Добре взявся рятуваты
Наш Кубанськый край;
Бо чорт-мало в його хысту
Вийськом кэрувать:
Вин у cтaвци тилькы й тямив
Пыть що-дня й гулять;
Та як-раз и допылыся
Там уси гуртом, —
Большевыцька вража сыла
Обийшла кругом;
И зосталося — найкраще:
У такый розгар
Выйты гэть и залышиты
Катэрынодар.

10-03-1932 г.
http://vtoraya-literatura.com/razdel_2115_str_1.html

Комментариев нет:

Отправить комментарий