7-я часть
Канивецкий Н.Н.
На вершок от счастья
Краснодар, 1993г.
стр.166-167

— Як то пьяниця? Добра пьяниця!. Та вин, як зайде у шинок, то зараз взнае, у кого кильки у кишени грошей...
Пьяниця — скажить, пожалуйста... И що у жинок за звичай? Як хто у кабаци бувае, то й е пьяниця...
— А що? Хиба це не правда? Чому ж у тому кабаци и сидчть, як не за там, щоб ту проклятущу горилку булькати.
— Горилку булькати! На бисово батька та горилка! А сидять соби добри люди, та про се та про те балакають и з того балаканья розуму набираютця...
— Бачу я добре, якого ты розуму набрався...
— А що? Набрався я теперь розуму як слид... Теперь вже я розумию, що мени робить. Треба ихать до Хомы, як Бугрий каже, за пидкрипленьем.
— Що ты кажешь?
— Кажу; треба ихаты за пидкрипленьем.
— За яким ще криплением?
— Пидкрипиться треба. Пойду до Хомы. У його грошей богато — визьму, щоб на оборот було...
— На яки ж це ты гроши до Хомы потепаешься?
— На яки? Хлиб продамо — тай пойду.
— А як же мы без хлиба зостанемось?
— Велике дило! Недилю-другу — як-небудь перебудитесь, а тамичка и я з гришмы прыиду...
— Та видкиля це ты гроши визьмешь?
— Кажу ж тоби, дурна баба, у Хомы. Пише Хома, що у його грошей цилисеньки хури.
Мокрина бросила стирать белье и подошла к столу, за которым, развалившись, сидел Чабак. Лицо ее приняло серьезное выражение. В голосе послышались более мягкие ноты.
— Що вин старый, ще пише?
— Пише? Грошей, пишеть, богато, а у косовицю ще бильш буде...
— Чому ж у косовицю бильш буде?
— Хм! Дурны бабы: таке його дило, що у косовицю бильш грошей получатиметь...
— Невже ж, коли тилько грошей придбавь, та ще у косари найметься?
— А тоби яке дило? Наймается вин, не наймается, це його дило... Хиба николи не чула, як богати люди вытребенькують... Звистно, чоловик богатый и вередуе: схочу — танцую, схочу — косарюю...
— Ты, може, краще зробив бы — як бы написав до Хомы...
— Це на сто лит свиней пасти...
— А то втрапишь, як слипый на стежку...
— Не може цего бути...
— А як же ты його знайдешь?
— А же ж вин пише — у Катеринодари... На Кубани... Та такого богатия хто и не знае? Уси знают... Та тамичка и Мазниця живе...
— Тож пьяниця здорова...
— Був, може, и пьяниця, а теперечкы у ночи гамазейником ходить...
— Ох, Боже мий! Не вже ж Мазниця ще и злодием зробився...
— Яким-то злодием? Доглядя за усима гамазеями. Вин и тоби кланяетьця...
Последнее обстоятельство значительно смягчило жестокую в оценке друзей Чабака Мокрину.
(продолжение следует)
====================