4-я часть
Яков Мышковский
Харько, запорожский кошевой
(отрывки)

14.
Слухай: чув ты що людямы
Мутять, як хотять, видьмы?
Бигають воны свынямы,
Котяться клубком сами?
Капость з молодымы роблять,
А дивок у стыд прыводять,
Як бувають вэсилля;
В Кыив у вэрхы литають...
Знай же, що така и я!

16.
Що захочу, тэ и дию,
Добрэ доброму роблю;
Як же лыхом я повию,
То злым злого погублю.
Очи людям я видводжу,
Що дэ схочу, там находжу,
Дитям на роду взнаю.
Покорм жиночкам справляю,
А коровам изгубляю.
Молоко з стовпцив дою.

17.
В свити е видьом до сына,
Та такых нэма, як я;
Слухай ты, моя дытыно:
Мать така була твоя,
И жила вона зо мною,
Ридна як сэстра з сэстрою,
Тилькы Бог вик вкоротыв...
Я гуляла на родынах,
Я була и на хрэстынах,
Як тэбэ йий Бог послав.
(дали будэ)