суббота, 22 сентября 2018 г.

12-я часть
журнал Вольное казачество
№ 65-4 1930г. стр. 1-4
Александр Пивень (М. Забигайло)
У лагерях пид станицею Уманською
Сцена з козацького (чорноморського) побыту у 4-х картынах

У лагэрях уже добрэ звэчерило. На нэби высыпало бэзлич зирок, а вслид за нымы зийшов повный, ясный мисяць и лэгэсэнько плывэ соби по нэбови всэ выще та й выще, обзыраючи з нэбэсной высочины чималый табир козацькых палаток и усю лагэрну будивлю, що розкынулась по-над ричкою Сасыкою, мов вэлыкый станышный ярмарок.
Скризь, по усих полковых сотнях, козакы уже повэчерялы и помалу укладаються спать: хто на дэрэвьяных нарах, а хто прямо на зэмли, помиж палаткамы, пидославши пид сэбэ, у кого що було: повсть, рядно, або питнык од козацького сидла. Тилькы у центри лагэрив ище кой-колы заграе духова музыка, або заспивае хор козацьку писню, та из лагэрного стэпу, раз-у-раз, як повие витэрэць, чуть иржання або топит вэлыкого кинського табуна, у якому пасэться до трэх тысяч стройовых козацькых конэй.
На пэрэдньому плани, помиж двома чималымы палаткамы, тилькы-що росташувалось прямо на зэмли и уклалось спать з дэсяток чи й бильше козакив. Дэ-якый з йих укрывся буркою, инший — ватяным бэшмэтом, або полушубком, а як яки — так просто сирою свытою, або рядном. Двое чи трое ще тилькы розувалысь, або роздягалысь и спать ще нихто нэ спав, а дэ-яки курылы цигаркы та помиж собою балакалы. Уси дожидалы свого зводного урядныка, що був добрый спивака и танцюра, та черэз тэ сьогодни увэсь дэнь був коло панив у козацькому хори, та ще и доси нэ вэртався у свою сотню.

Ява 1

1-й козак. (Одкынувши бурку, сив на пидосланий повсти). Нэ знаю, чи воно блохы кусають, чи так чоro-сь нэ спыться... Мабуть трэба закурыть цигарку... (Шукае кысэт). Туды к портовому батькови! Я и забув, що выкурыв увэсь табак, а купыть нэ купыв... Хлопци, у кого е цила пачка?
2-й козак. У мэнэ е, а що?
1-й козак. Ну, ото й добрэ: дай мэни у позыку, а я завтра куплю та й оддам.
2-й козак. Эгэ, чорта пухлого я тоби дам!
1-й козак. Чого?
2-й козак. А ты мэни давав?
1-й козак. Колы?
2-й козак. Колы? А ты уже й забув? Позавчора.
1-й козак. Так у мэнэ в самого було мало.
2-й козак. Та брэшеш! У тэбэ в кысэти було повно, та в сундуци, як ты розчиняв, я бачив аж дви цилых пачкы.
1-й козак. Та то тоби показалось... Чом бы я нэ дав, як бы в мэнэ було?...
2-й козак. Брэшеш, я своими очима бачив!.. Та й ycи за тэбэ скажуть, що ты нэ любыш з товарыщамы подиляться, а як тоби чого трэба, так ты тоди на словах щедрый та добрый...
Дэ-хто. Що правда, то правда, а правдою нэ задражныш...
3-й козак. Колысь и я просыв, так ты мэни нэ дав, хоч и був у тэбэ табак... знаю я тэбэ, що ты скупый, як той чорт...
4-й козак. Та чого вы на його накопалысь? Вин чоловик добрый: як спыть, так и йисты нэ просыть, а як устанэ, так од хлиба. та од соли чорт його й одженэ!
(Cмиеться).
5-й козак. Постойтэ, хлопци, пидождыть! Чого вы, справди, прысикалысь до його, як жаба до каченяты? Вы брэхать — брэшить, та тилькы нэ дуже. Колы вин вам нэ давав, так мабуть и давать було нэ слид, а ось мэни так вин давав у позыку аж два разы... Черэз тэ и я йому зараз дам, бо у мэнэ е зайва пачка... (шукае в сундуци) Ось на тоби пачку, а завтра купыш та й оддасы...
1-й козак. (Бэрэ табак). От, спасыби тоби, братэ, що вырятував мэнэ у вэлыкий биди, бо з оцимы махамэтамы пропадэш, нэ курывши...
3-й козак. Сам ты — махамэт и батько твий махамэт, та й дид був махамэт...
1-й козак. (3 погрозою). А ты пoчим знаеш, хамська твоя нэвиpa, хто такый мий батько и якый був у мэнэ дид?
3-й козак. Бачу я по тоби, що увэсь завод твий отакый! Якый батько, такый и сын — выкралы из дижкы сыр... (Cмиеться). Га-га-га!
1-й козак. Гляды лыш, нэ дуже-то рэгочи, як жерэбэць...
3-й козак. A xибa що?
1-й козак. Бо як устану, та набью тоби пыку, так тоди знатымэш, якый мий дид!
3-й козак. Овва! Бач якый хвабрый, а я того й нэ знав! Чим же ты мэнэ будэш быть? Кулаком? Так отака справа, слава Богу, и у мэнэ е, ось — бачиш? (Показуе кулак).
(продолжение следует)
=========================================

Комментариев нет:

Отправить комментарий