четверг, 18 мая 2017 г.

Пивень А.Е.
Лыце и морда
Прыйшов из станыци в город одын бидный парубок, та й найнявся до одного пана в лакеи. Одын раз утром барыня и каже до його:
 — Эй, Степан! Пиды, прынэсы мэни мыло.
 — А яке, барыня, мыло? Тэ, шо вы морду вмываетэ?
Засмиялась барыня, а пан почув Степанови слова, та й заходывсь його лаять:
 — Ах ты, мужык необтесанный! Ах ты, дурак бэзтолковый! Хиба ж такы у барыни морда?. Та тилькэ у собак морда называетьця, а нэ у людэй!
 — А як же його казать? Я нэ знаю по-вашому!
 — Ты б сказав лыце, а нэ морда, — дурэнь ты необузданый!
 — Ну, добрэ, — каже Степан, — я так усэ и буду казать.
Другым разом барыня посылае Степана на двир та й прыказуе:
 — Пиды, Степан, пошукай гарнэнько, дэ наша свыня дивалась?
Пишов Степан шукать свыню, а дали прыходыть та й каже барыни:
 — Ходыв-ходыв я, шукав-шукав, скризь выглядив, аж вона, бисова нэвиряка, заховалась у солому та й лэжыть, ни разу и нэ хрюкнэ, нэчыста сыла, тилькэ одно лыце и выставыла, — насылу найшов.

Комментариев нет:

Отправить комментарий