пятница, 6 октября 2017 г.

1-я часть
Пивень А.Е.
Веселым людям на втиху
Москва, 1906г.
Дурный Иван
стр.16-17
Жылы в одний станыци чоловик та жинка и нажылы воны соби багато усякого добра в хазяйстви, бо занималысь хлиборобством и плодылы багато скотыны и овець, та тильке через те йим була бида, що у йих був тильке одын сын та й той уродывся не такый, як у добрых людей, бо хоч и здоровый вин вырис, та мало, як кажуть, ума вынис. Велыке горе та бида була батькови та й матери через того сына Ивана, бо щоб воны його не заставылы, куда б не послалы, усе вин переплутае и наробыть такой шкоды, що людям смих, а батькови и матери — стыд и сором. Через таку велыку дуристь уси сусиды прозвалы його дурным Иваном. Пойихав раз дид у поле орать и Ивана с собою узяв; от уже як добре поробылысь и захотилось йисты, заходывсь був дид кашу варыть, колы роздывывсь аж воны таганкив из дому не взялы. От дид и послав Ивана за таганкамы додому. А иты було недалечко, бо воны пахалы блызько коло станыци. Пишов Иван, та щоб не забудь, чого йому треба, идэ та дорогою усе выгукуе:
 — Таганы! Таганы! Таганы!..
А тут недалеко пахав одын чоловик поганенькымы волыкамы; робота його була дуже плоха, бо волы поморылысь и нияк плуга не потягнуть. Почув вин слова дурного Ивана та подумав, що той на його волы каже: погани, погани; розсердывсь той чоловик, бросыв пахать та й давай того дурака быть; вырвавсь од його Иван, прыбиг до батька та й плаче.
 — Чого ты плачеш? — пытае батько.
Розказав йому Иван, за що його той чоловик побыв.
 — Дурный ты, — каже батько. — Ты б лучче зняв шапку, поздоровкавсь, та й сказав бы тому чоловикови: «Боже вам поможы святу землю пахать!» От бы вин тебе и не быв , а ще б и спасыби сказав.
Пишов Иван упьять назад; иде дорогою, колы дывытьця, у одного чоловика конячка з повозкою загрузла у калюжу и нияк вин йийи видтиль не вырятуе; поривнявся Иван з тым чоловиком, зняв шапку, поздоровкавсь та й каже:
 — Боже вам поможы святу землю пахать!
Розсердывсь той чоловик та й давай його быть. Утик упьять Иван до батька, та й плаче.
 — Чого ты плачеш? — пытае знову батько.
Розказав Иван, як його другый раз побылы.
(дали будэ)

Комментариев нет:

Отправить комментарий