пятница, 29 ноября 2019 г.

2-я часть
Шарап С. А.
«З Чорномории»
(25 мая 1862 року)
Журнал «Основа»
СПБ
1862, июнь

Там, бачите, заизжи москали — полкови командыры з командыршамы и з челяддю, то-що, та ти з наших, шо мусять буты выщою рыстократтю, шанпанськым прохлаждаютця и згорда, видты, на дриботу поглядають!..
Звисно, ти, шо пиднялы увэсь сей гармыдэр, бажають добрэ всякэ зробыты для Екатэрынодарського обчества, хотять зъедыныты його, бо, кажуть, розлизлося, та на дили нэ тэ выходыть!.. Нэ тым, мабудь, трэба обчество наше зъедыняты. Зъедыныть його розум, та интэрэс громады. Алэ ж, вы нэпомиркуйтэ, людэ добри, шо, буцим, мы ничого и путнего нэ робым — як тилькы танцюемо, рядымось, та топчем одын одного.
Ни!.. Мы нэ дуже и од вас одсталы — мы дивочу соби школу прыдбалы!.. Я б радисинькый усэ вам, дочиста, за нэй росказаты: и як и шо, та, кажу ж бо, в нас нэ всэ, як у добрых людэй, — мы якись чудни соби!.. Ось слухайтэ!..
Була тут в Екатэрынодари добра людына — случаем заихала — Н. С. Иванина — гэнэральша. Вона вже пизнэнько замиж выйшла, а пэрш, кажуть, жила из сэстрамы, своею роботою: квиткы, там из воску, липыла, з швэдськой мовы на московську, кныжкы пэрэкладала и дитэй вчила; у Петербурси, мовляють, якусь школу завэла, — добра, працевыта, кажу, людына!..
От та ж то Иванина, в мае мисяци 1860 року, возьмы та й ухопысь за думку: завэду дивочу школу в Екатэрынодари, бо Чорноморцям трэба йи давно... Шо там у Кадэцьки корпуса ваканций з 20-т, та у Институти тэж — се панськым дитям, тай то багатэнькым, а бидным панкам и другым — як?.. Зроблю, каже, дило — тай зробыла... Тыхо, та прыхильно пидлащилась вона до обчества нашого, пидбадерила його, аж дэ нэ взялысь и охотныкы — сталы грать на тиятри, пишлы разни зборы — доброхит и так за що; концерты, лотарэи зъявылыся; откупщик тутэшний, шоб показаты, шо и вин нэ абы-якый, подарував будынок, для тэй школы, добрэнькый, на пэрвый случай и проценты з 25-ти тысяч рублив. Пидбыла вона паний наших у члены поступыты, та й з ных узяла, кажуть, карбованцив з 300; понапысувала лысты до дэякых значных людэй на Кавкази и вид ных добула нэ одну крыхту; выклопотала розришение началства одкрыты тую школу, та, по вэсни 1861-го року, дило и зробылося. Оповистылы нас, шо, мов, молебствие будэ и школа дивоча на свит народытця, так просять обчество и членив-помошныць у доброму дили подывытыся на сее чудо. Звисно, уси зрозумилы, шо се нэ бэнкэт якый з танцямы, вид котрых тилькы ногы болять, та живит пидводыть — бо трэба ж гарнэнько пидпэрэзатьця и зашнуруватьця — так усякэ благало Господа мылосэрдного — нэхай будэ щаслывый сей пэрвый починок!.. Дэ-яки вже и миркувалы, шо от, мов, и наши заходылыся коло розумного дила, шо и наши пидуть у гору!.. Нэхай же нэ кажуть, буцим то мы зовсим спымо, зовсим злэдащилы!..

(продолжение следует)

Комментариев нет:

Отправить комментарий