среда, 6 ноября 2019 г.

6-я часть
Пивень А.Е.
Рак-нэборак-ззаду очи
(картына-сцена з життя на Кубани козакив чорноморцив)

      Ява 11

Одчиняються з отаманськой кимнаты двэри и выходыть у калидор станышный отаман. Днювальный и ycи выборни устають з лавы.
1-й выборный. (На бик). Оце як раз! Заробылы! Вылае нас зараз, як скурвых сынив!
3-й выборный. (На бик). Эrэ. Ще як бы и в холодну нэ посадыв!
Отаман. Здравствуйтэ, господа старыкы!
Уси (Разом). Здравия желаем, господын отаман!
Отаман. (Вэсэло и прывитно). А я чую, шо у вас тут у калидори дуже вэсэло, та й думаю: пиду послухаю, про шо воны там так гарно балакають?
4-й выборный. Та дэ там гарно! Як раз, господын отаман, и балачка у нас, як на тэ, така пуста выйшла, шо и слухать ничого, бо нэма ничого путнього... Згадалы трохы про старовыну, та й стало ycим нудно... Звыняйтэ, як шо може вам якэ бэзпокойство зробылы...
Отаман. Та ничого, ничого. Я самэ скинчив був свою роботу, колы чую, аж у вас тут такый вэсэлый гомин... Воно, звисно, у калидори такы и нэ слид дуже cмияться, бо бувае у правлэнии началство, та й пысарям од того noмиxa в ихний роботи... ну, а так, зтыха чом нэ побалакать?.. А хотив бы я усэ такы знать, про яку ж таку старовыну вы згадалы, шо аж смияться почалы?
1-й выборный. Та нэ яка и старовына, господын отаман, — дило було нэ дуже давно. Ось кум росказував, як оддила отаман Чернык у якийсь станыци ударыв на сходи отамана по щоци за тэ, шо той из сходчикамы нэ захотилы якогось дила зробыть. А отаман той та був сам чоловик сэрдытый. Так вин засукав рукава, та й заходывсь ycиx сходчикив пидряд быть, a ти побачилы, шо дило навспряжкы поганэ, та давай на вси бокы тикать.
Отаман. (Рэгоче). Га-га-га-га! Оце так брэхня! Та й выдумають же людэ отаку дурну нисэнитныцю!
2-й выборный. А може воно, господын отаман, и справди отак було?
Отаман. Та ни, яка там правда! Чернык хоч и сэрдытый був пан, а всэ ж такы розумный и диловый чоловик. Отак прылюдно вин бы николы нэ ударыв отамана, та й сходчикив нэ дозволыв бы быть... Як то можна!.. Та вин же и сам чорноморськый козак, так xибa вин захотив бы отак глумыться над своими козакамы та ще и на станышному cxoди? Hи, це простисинька брэхня, та й бильш ничого!
3-й выборный. А всэ ж такы, господын отаман, кой-кому и Чернык давав понюхать своей панськой долони...
2-й выборный. Ого, ище як! Бувало тэ часто и густо!
3-й выборный. Та ось, прымирно сказать, ycи мы добрэ знаемо, як вин колысь нашого казначея Семена Пиддубського ляснув по пыци, колы нэ хватыло було у його в сундуци грошей пьятнадцять, чи симнадцять копийок... «Дэ ты, каже сякый-такый, их дивав? Пропыв?» Та зараз тьоп його по мармызи!
Отаман. Так то ж зовсим другэ дило! На тэ Чернык, сказать по правди, нэ дуже скупый був, и як хто заробыть, так швыдко було добудэ од його доброго ляпаса... А тилькы, всэ ж такы, нэ отак прылюдно на сходи, а дэ-нэбудь у кимнати... Черэз тэ його ycи отаманы, пыcapи та казначеи так дуже боялысь, шо кажный прямо из кожи лиз, та на своему дили старався...
1-й выборный. Та це правда. А дэ страх, там, кажуть, и Бог.
4-й выборный. Уже шо страшный був пан, так куды там! Було прямо ycи трэпэчуть, як дожидають його прыйизду. А у правлэнии зробыться так тыхо, шо нихто и нэ шамаркнэ, тилькы одни пыcapи пэрамы скрыплять.
Отаман. А ось прыгадайтэ вы добрэ, шо було в наших станыцях доброго, ще до Черныка, и шо стало упосли, як вин проатаманував шось годив з дэсяток. Покы його нэ було, так ycи станыци булы прямо голисинькы, ни на шо и оком було зкынуть; а як зачав вин батькувать, та добри козачи порядкы заводыть, так усяка станыця обрядылась, прямо як пысанка.
Уси. (Разом) Эгэ. Це так! Так воно и було!
Отаман. Та як же? Я хоч и далэко за ycиx вас молодчий, а добрэ знаю, шо отут робылось у правлэнии, як ище було у нас уизднэ начальство. Я тоди був парубком и цилый год ходыв дэсятныком пры правлэнии, так добрэ прыдывывся до усього... Кажный дэнь було, з утра до вэчера, у правлэнии одно могорычи пьють; а на столи у пысарни, замисть каламарив, бильше шкалыкы шклянни стоять, та пляшкы з ropилкою. Людэй було сюды усякых натовпыться, та разных баб нашевкаеться; понаносять бублыкив, осэлэдцив, сала та цибули, та й хороводяться отут цилисинькый дэнь: пьють, йидять, крычать та лаються, а як колы, так ще и писни заспивають. А нас, дэсятныкив, одно тилькы ганяють було у кабак по горилку...
2-й выборный. Було, було! Отакэчкы и було, господын отаман!
Отаман. Понапываються було пьяни: и отаман, и пыcapи, и ycи судди, прямо аж гыдко було на их и дывыться, а шоб колы дило якэ путнэ робылы, так я того за цилый год мало и бачив... А шо було доброго у нас у обчестви? Ничогисинько! Правлэние мистылось нэ в xaти, а в якийсь прямо зэмлянци; за школу правыла нэвэлычка старэнька хатка з розбытыми шыбкамы, а у двори в правлэнии, замисто усякой хозяйськой справы, тилькы одни колючкы рослы...
3-й выборный. Так це так! Про тэ мы добрэ знаемо, господын отаман! Чорт-мало порядку, чорт-мало и дила, — тилько одно пьянство.
Отаман. Ну, а тэпэр послухайтэ, шо я скажу дали. Колы заступыв полковнык Чернык отаманом оддила, так я тоди уже почав козакувать, та вин же и вырядыв наш эшелон з Кислякивськой станыци на службу за Кавказ. Шо ж бы вы думалы? Як прослужив я чотыри годы та вэрнувся додому, так прямо нэ вгадав cвоей станыци! Дывлюсь,— на площади стоить новисинькэ гарнэ правлэние, нова вэлыка школа, церква, хоч и стара, та обмальована усякою краскою... Скризь, куды нэ глянь, усэ в станыци наче обрядылось у нову одэжу. Нашо уже улыци? И ти сталы чисти та rapни, — ни бурьяну, ни колючок нэмае и заводу! А як прыйшов я у правлэние, так ще бильше здывувався на тэ, шо там побачив: усякому е свое мистo, усякый робыть свою роботу, — ни гульбыща, ни пьянства, ничого того и нэ побачиш! А у правлэнському двори прямо благодать господня: дэ раниш тилькы колючкы рослы, бурьян та булыголова, там стоять нови capaи та конюшни, а в иx повно конэй, тарантасив и усякой збруи та утвари. А шо найбильше мэнэ зачудыло, так це справа на случай пужарю: на углу двора, лыцем на площадь, стоить вэлыкый сарай, а в йому выставлэни рядком бочонкы на тачках з водою, дрогы з крюччамы, драбынамы, бычовою та видрамы, и усяка там друга справа, а сэрэд иx стоить новисинька пужарна машина з вэлыкою кышкою...
2-й выборный. Эгэ, господын отаман, це ж и я того году довирэнным був и yмисти з отаманом йиздылы у Ростов купувать оту пужарну машину.
Отаман. Так от бачитэ, як? И усэ оце зроблэно було за чотыри годы, а черэз шо? Черэз тэ, шо Чернык позаводыв скризь по станыцях добри порядкы, заставыв ycиx служить, як слид, на добро та на корысть станышному обчеству... Понаходыв та повыдумував усяки доходы у обчеську касу, a гроши бэриг, нэ дозволяв пропывать, красты, або тратыть бэз дила...
1-й выборный. Эгэ. Диловый був чоловик, шо и казать, и хоч дуже був, сэрдытый, так затэ щирый козацькый отаман и батько, — научив нас ycиx, як трэба хозяйнувать та усякэ дило робыть...
Отаман. От хоч бы взять, напрыклад, сьогодняшнэ дило: торгы на кабакы... Колы це дило повэлось? За Черныка! Покы його нэ було, так и кабакы нэ давалы обчеству доброй корысти, а тэпэр кажного году обчество кладэ у свою касу тысяч восим або и дэсять, як одну тоби копийку.
1-й выборный. Так сьогодни кабакы будэм здавать, господын отаман?
Отаман. Эгэ.
1-й выборный. Он воно шо! А я доси про тэ и нэ знав.
3-й выборный. Чи воно упьять забэрэ кабакы Ларыон Сахно?
4-й выборный. Та звисно забэрэ! У його, брат, хватэ грошей на сорок кабакив!
Отаман. Та то уже такэ дило: хто бильше на торгах обчеству заплатыть, той и визьмэ.
1-й выборный. И докы вин будэ наши кабакы дэржать?
2-й выборный. A xибa шо?
1-й выборный. Шо? Xибa ты нэтутэшний, чи шо? Усим про тэ добрэ звисно, шо Сахно хоч и добри гроши обчеству заплатыть, а тилькы потим цилый год будэ продаваты нам нэ горилку, а просто саму воду...
3-й выборный. А вже ж шо так! Правду кум каже! Купыш у кабаци пляшку горилкы, понюхаеш, — нэначе горилкою и воняе, а станэш пыть, так никоторой сылы в ий нэмае,— прямо вода, та й годи! Його, оцього Сахна, господын отаман, нэ слид и у правлэние пускать, нэ то шо! Як бы на мэнэ, так я його, бэсурського сына, давно б и з самой станыци вытурыв, з усим його чортовым кублом, шоб нэ поив нас водою, та нэ высмоктував из нас кров як та пьявка!
Отаман. Та це так. Я сам хоч и мало горилкы пью, а давно про тэ чую од людэй, та й сам добрэ усэ знаю. Як шо упьять здамо йому кабакы, так трэба будэ заставыть його отут на сходи шоб дав обчеству обовьязок продавать цилый год добру горилку.
3-й выборный. Воно, господын отаман, усякый год отак бувае. Як визьмэ Сахно кабакы, так прямо божиться на сходи шо будэ продавать добру горилку, а тоди цилый год водою нас напувае, а станышнэ правлэние мовчить, мов бы йому заципыло... По-мойому, так прямо нэ дать йому кабакив, та й усэ!
1-й, 2-й и 4-й выборный. (Разом). Оце так! Отак и зробыть! Нэ дать, та й усэ!
Отаман. Мэни и самому того хочеться, а тилькы нэ можна так, шоб зовсим нэ допустыть його на торгы, трэба, шоб була на тэ яка-нэбудь явна прычина.
3-й выборный. Та якой ж ище трэба прычины, господын отаман, колы ycи мы добрэ знаемо, шо вин цилый год нас обманюе, та даром гроши бэрэ? Моталыга вин, пройдысвит — от шо! Одно слово — кабаччик! Будуть його за тэ на тим свити чорты гарячою водою напувать!
1-й и 4-й выборный. (Разом). Уже ж нэ як! Так йому и трэба, махамэтови!
Отаман. Добрэ, колы так. Я и сам сьогодни цилый дэнь про тэ думаю. Мабуть мы ось як зробымо. Идить вы у зборну, та добрэ про тэ балакайтэ з другыми сходчикамы, бо трэба, шоб увэсь сход на це був у згоди, як одын чоловик. Порадьтэсь добрэ з тымы, шо уже прыйшлы, а тоди з другымы, яки упосли пидийдуть. Колы ж збэрэться увэсь сход, так мы пэрэд торгамы навэдэм нэвэлычкэ слидство, пидставымо свидчикив, запышем усэ у протокол, а тоди цилым сходом и постановымо, шоб Сахна на торгы нэ допустыть, та й квыт!
Уси. (Разом). Добрэ! Оце добрэ! Так и зробымо!
3-й выборный. А тилькы, господын отаман, есть помиж намы и таки братчикы, шо будуть за Сахном руку тягты, бо давно уже од його могорычи забралы.
Отаман. Чув я и про тэ. Та ничого, мы их угадаемо! Кажить им од мэнэ зарани, шо я иx за тэ выставлю супротывныкамы цилого обчества, так шоб упосли нэ каялысь. Колы забралы могорычи, так нэхай лучче мовчать, бо лыхо им будэ!
1-й выборный. От спасыби вам, дай Бог здоровья! Добрэ будэ, господын отаман, як мы Сахнови до хвоста чайнык прычепым!
3-й выборный. Эгэ. Укрутым йому хвоста, колы дуже довгый!
Отаман. Ну, так ото ж идить, та добрэ побалакайтэ, шоб було у нас це дило напоготови.
(Отаман идэ у свою кимнату, а сходчикы у зборну).

Календарь альманах Вольного казачества на 1930 год
стр. 248-266

Комментариев нет:

Отправить комментарий