понедельник, 15 июня 2020 г.

Гнат Макуха

Плывуть гусы за водою по ридний Кубани, — 
Там блукае козак бидний в драному жупани.
Ой, блукае та й згадае колышню годыну, — 
Занапастыв вражий гамсэл ридную краину...

Колысь булы стэпы вильни, була своя воля,
Жупан з шовку, штаны з плысу, возыв добро з поля...
А тэпэр я зовсим старэць, ничого нэ маю,
В ридним стэпу нэораним долю проклынаю.

У лисах та очерэтах доводыться спаты,
Ридних дитэй жахаешься и риднойи хаты...
Зачиняють церквы Божи, нэ дають молытысь,
Нэ дають по-хрыстиянськи вмэрты, молодым женытысь...

...Нэ дощи ланы вмывають ранньою добою,
А обидранэ козацтво гиркою сльозою...
Отак роблять ворожины, шо звуться братамы, — 
Гирш од турка, од ногая смиються над намы...


10 января 1930года
журнал «Вольное Казачество» 
№ 51
стр. 7

Комментариев нет:

Отправить комментарий