суббота, 25 мая 2019 г.

Гнат Макуха
(Шевель И.С.)

Пройшла вэсна и знов прэбудэ
И заживуть чужии людэ,
Затягнэ писню соловэйко,
И затрэмтыть нэ раз сэрдэнько.
Писни полынуть знов дивочи,
Нэ раз покрыють сльозы очи.
Нэ раз проснэться ще трава
И тэ, що в литку ожива...
Нэ раз... Се добрэ, знаю добрэ.
Алэ ж одно, одно нэ знаю:
Чи прыйдэ тэпла та вэсна,
Колы устанэ з того сна
Мий Ридный Край! Моя Кубань!
О. Боже Правэдный! Устань!
Устань та зглянь сюды до нас.
Сюды, в чужину, дэ нэ раз
Тэбэ як Господа прохалы
И сонця правды ждуть и ждалы.
Пошлы ж його. Нэхай засвитэ.
Нэхай Кубань й Твои диты
Його уздрять. Тоди вэсна
Кубань розбудэ з того сна
Якым чужи йи прыспалы,
Як у ярми бычем ганялы.
Устань же Господы! Та зглянь —
Сього давно вже ждэ Кубань!

Казакия. Прага
№ 27,
январь 1938 года,

Комментариев нет:

Отправить комментарий