воскресенье, 1 декабря 2019 г.

Пэрэпыска Кухаренка Я. Г. с Шевченко Т. Г.

* * *

Екатеринодар
Февраля 21 1858

Аж тэпэр, мий стародавний друже Тарасэ Грыгоровычу, я зобрався одвитыть на послание твое, пысаннэ до мэнэ з Астрахани ще в августи прошлого року. Пысьмо до тэбэ на имья Еленева за Москаля, Ченця и Майский вэчир я пысав; дывуюся, шо ты нэ получав його.
Чи нэ сором тоби, друже мий стародавний, шо твий брат ридный да служить у нас в Чорномории, а ты нэ помусыв мэни и напысаты! Годив два назад яб йому помиг, бо я був тоди на такому мисти, шо пидчиненному мог добро робыты, а тэпэр мынулося... Сын мий старший, шо ты його знаеш, роспытавсь з артылэрийскыми офицерамы, шо в их служить твий брат, сказав мэни, а я зараз: «подавай його сюды!» От и прыйшов, а я и пытаю: «Як тэбэ зовуть? — Пэтро Шевченко! — Здоров Пэтрэ! — Здраствуйтэ! А я йому выйняв з запазухы твое полычьча тай показую йому, тай кажу: «А дывыся Пэтрэ, шо се такэ? — И це мий брат, каже. Тоди я давай його садовиты, так нэ сидае, бо добрэ вымуштрованный сэрдэга. Ну я бачу, шо нэ посажу, почав його роспытуваты: колы в москалях, дэ стоить и проч. Сказав я йому шоб ходыв до нас, як приыздытымуть (бо воны за 25 вэрстов от города) дав ему карбованцив з 10 на обиходку, и оставыв у сынив гостюваты. Посли того Пэтро навидуетьця до сынив у городи, бо я бильше живу на хутори.
Спысок з «Москалевои Крыныци» послав у Москву до старого Щепкина, тай пысав: гляды, кажу, старый, до тэбэ з того свита Тарас будэ! Дякуе и нэ надякуетьця. Ты, братэ, Тар. Грыгор. тэпэр у Питери. Позбыравши такэ, як Крыныця, Чернець, Майский вэчир и проч. шо, тай тыснув бы в друкарни: нэхай идуть на свит Божий, а як шо сам нэ захочеш хлопоту, то чи нэ визмэтьця пан Кулиш? Вин, выдно, парняга добрый. Я его запыскы украиньски маю и читаю — нэ начитаюсь.

Твий до вику Я. Кухаренко

* * *

7 августа 1857 года

Друже мий мылый Тарасэ Грыгоровычу!

В послидних числах июля я издыв в Одесси, взяв из института другу дочку и приыхав у двох до дому в конци июля. Тут засталы твое пысьмо з виршамы. Прочитав я его в простых очках, пэрэпысав стыхы своею рукою, шоб бэз помылкы читать було можно. Пошлю, як ты здоров кажеш, старому Щепкину, та думаю послаты до Могылы и до Костомарова. Сей чоловик недавно обизвався до мэнэ по одному дилу, так я з того знаю, шо наш добрый знакомый Николай Иванович Галка проживае в Саратови. В Одеси я заихав морэм. В Одеси и Вознесенски я розcказував добрым Южно-руснакам, с которыми рич заходыла, дэ ты тэпэр, мий друже, обритаешься, и показував твое полычье (я его обробыв в Одеси, звычайно, як слид). Та й люблять же тэбэ на Украини, братэ. Одын, по прозвищу Казачинский, военный офицер, аж из самого Уманя.
На «Записки Южно-русские» послав гроши у Питер. Вызволяйся братэ, та приызды на нашу козацьку Украину. Я тэпэр нэ маю никуды далэко ихаты и буду дома, або в городи, або в хутори (50 вэрст от город). Як шо будэш ихаты трактом Ростовским, то шлях як раз поуз мий хутор, то заидь у хутор, може мэнэ там надыбаешь, а як шо ни, нэ буду в хутори, то скажи, шоб подалы тоби на виз чарку горилки, та глэк молока, выпий и запий, та й поспишай до мэнэ у город.
Нэ кыдайся дила, сиреч, нэ оставляй пысаты. Погасыло клятэ лыхо огныще твого талану, алэ добрый витэрок повияв, позносыв золу, знайшов искорку, шо нэ погасла, та й почав роздуваты огонь, отже и гляды, як покотыть пожарамы. Поплюй в колочкы, та й строй Кобзу смило, а дали грай, як грав есы!

Твий Я. Кухаренко

* * *

Комментариев нет:

Отправить комментарий