пятница, 6 декабря 2019 г.

Пэрэпыска Кухаренка Я. Г. с Шевченко Т. Г.

* * *

Екатеринодар, 18 декабря 1856 года.

Будь здоров, Тарасэ Грыгоровычу!


Пысьмо твое, мий старый друже! (от 1, 11 и 16 апреля), трычи пысанэ, дийшло до мэнэ в такый час, як пранци, брытанци та туркы поганци заходылысь воюваты з Нашим Билым Царэм. Та й до чорта ж их нашевкалось паровыми байдакамы в Чорнэ морэ, а потим в Азовськэ! Сосиды наши (нэхай своему родови сняться) погани черкэсы, тоже загралы в биса, пробий: хоть калавур крычи, николы и носа втэрты. Одначе, нам Бог помиг, настав мыр, и нам, як спэршу, зосталысь на забавку одни погани черкэсы, а з нымы нам нэ вчиться быться.
Из пысьма твого, братэ Тарасэ Грыгоровычу, я бачу: ты думаеш, шо буцим бы то я на коши в Азовському войську, бо и пидпысано на конвэрти: в Азов. И выдно, шо тэ пысьмо довго ходыло, одначе найшло мэнэ в Чорномории. Тэпэр розкажу, як диялось.
Того року, як тэбэ спиткало лыхо, мэни прыйшлось буть в Харкови, там я од Могылы взнав про твою гирку долю. — Могыла мэни розказав, як знав, алэ ни од кого нэ можна було взнаты, дэ ты дивався. Та вже аж в 1851 году мэнэ послалы в Питер, там я служив в Департаменте военных поселений присутствующим, с правом голоса, от Черноморского и Кавказского казачьих войск, отам у Питери я найшов Елькана, то вин (спасыби йому) дав мэни твого надрюкованого «Гамалию» и розказав, шо ты, мий друже, находышся в Оренбурзи. В тим же 1851 году, в ноябри, мэнэ назначено за кошового в Азовськэ козаче вийсько, там прослужив я по октябрь 1852 года, а в октябри, 10-го, мэнэ назначили тож за кошового и за начальныка штаба в Чорноморськэ козаче войско. — Отут-то (як спэрэду сказано) пранци, брытанци та туркы поганци нам дыхать нэ давалы. — На кинци войны назначилы до нас кошового, а я зостався начальныком штаба. В сьому ж году (1856) мэнэ послалы в Москву од войска дэпутатом для прысутствовання пры священном короновании Их Императорских Величеств, а тым часом на мое место начальныком штаба назначилы иншого. Повэрнувшись з Москвы и давши отчет в чим трэба, живу тэпэр в своим хутори бэз службы, покы яка найдэться.
В Москви Щепкин прочитав мэни напамьять «Пустку», я зараз одгадав: се, кажу, Тарас пысав. Щепкин здывовався, шо я вгадав. Хиба дыво пизнаты мову Тарасову, знавши Тараса добрэ? Щепкин, по просьби, спысав и пэрэдав мэни твою, братэ, «Пустку». Потим прыходыв Щепкин до мэнэ на квартырю. Я йому прочитав твое пысьмо до мэнэ. Вин заплакав. Довгэнько говорылы об тоби, хто шо знав, и порозходылысь. Щепкин просыв мэнэ тоби кланяться. Отже ж його клон.
Вси твои выгадкы, дрюковании до твоей лыхой годыны, у мэнэ е. Та ще, як сказано, я добув «Гамалию» и «Пустку», то шо найдэться оприч сього, братэ Тарасэ Грыгоровычу, прошу спысаты и до мэнэ прыслаты, а якшо е вже друкованэ, то назваты його и сказаты — видкиль выпысаты.
Тэпэр вэрнимось в Москву. Я, братэ Тарасэ Грыгоровычу, сподобывсь буты на священний коронации нашого Батька Государя. — Булы там: пранци, брытанци и туркы поганци. Та воны и пощезнуть, нэ побачать такого дыва! Тэпэр воны розибралы дило, та аж хрыстяться вкупи з туркамы, шо Бог дав мыр, а то б прыйшлось им дохнуть з голоду.
Тэпэр воны у нас купують пшеныцю, платять по трынадцять карбованых за четвэрть.
Мылость Батька Государя всим подданым, всим прощенье! — Пыши, братэ Грыгоровычу, до мэнэ: чи тоби вэрнулы твои права, и шо и як? Пыши сякому-такому в г. Екатеринодар чорноморському козакови. Посылаю 25 руб., купы могорыча, бо, бач, и мэни далы в Москви Станислава 1 стэпэня.
Стара моя и диты тоби кланяються. Дочку Гальку оддалы замиж торик, а ти два сыны, шо ты знаеш, служать обыдва: старший хорунжим, командуе ракэтными командамы, мэнший ще уряднык. Оприч сих трьох е ще пьятэро, стало всих 8: 4 сыны и 4 дочкы.
Будь здоров! Та щаслывиший, як був! Сього тоби од души и сэрця желаю. Тэбэ любящий и поважающий навикы

Я. Кухаренко

Чи вцилив, братэ, хоть одын портрэт Головатого из пэрэданых мною тоби в Питери? Якшо е, то прышлы, будь ласка, и мэни спысок, його родычи пэвно бажають.

Комментариев нет:

Отправить комментарий