воскресенье, 27 октября 2019 г.

1-я часть
Пивень А.Е.
Рак-нэборак-ззаду очи
(картына-сцена з життя на Кубани козакив чорноморцив)

У одний дии.
Диеви людэ:
Станышный отаман.
Пысарь.
Пидпысарий.
Днювальний козак у калидори
Дижурный
Помощнык отамана.
1-й, 2-й, 3-й, 4-й выборни (сходчикы)
Други выборни, казначей и козакы

Диеться в послидних роках минулого (19-го) столиття, колы ще нэ було на Кубань вынной монополии. На сцени вывэдэни звычаи, характэры людэй, одэжа и, особлыво, козацъка чорноморсъка мова, яки булы в ти часы на Кубани.
Сцена уявляе широкый калидор (ходнык) в станышному правлэнии. Справа и злива по двое двэрэй, з прыбытыми над нымы таблычкамы: «Станычный Атаман», «Канцелярия», «Казначей», «Станычный Сбор». Помиж двэрыма стоять коло стины довги дэрэвьяни канапэи (лавы). Прямо проты публикы широки выхидни двэри, розчинэни настиж, дали рундук (крыльце), а за ным выдко площадь и на ний церкву.

 Ява 1

     На лави у калидори сыдыть мовчкы днювальный, молодый ще козак, у черкесци, з красными (палэтамы) прыказного на плэчах. Миж ногамы дэржить обома рукамы шапку, з красным вэрхом, схылывшись на рукы головою. У правлэнии тыхо, ничого нэ чуты.
     Днювальный. (Килькы хвылын мовчить, а дали починае розмовляты сам з собою). Людэ одстоялы у церкви службу, попрыходылы додому и сыдять зараз любэнько та обидають, а тут сыды та дожидай, хоч и голодный, як вовк. (Трохы знову помовчавши). А черэз що? Черэз тэ, шо чорт-мае доброго порядку... И отакэчкы бувае усякый раз, як доводыться служить пры правлэнии на тыжньовий... А по-мойому трэба б так зробыть, шоб змина з тыжньовой була або в суботу увэчери, або у нэдилю рано зутра... Ото був бы порядок и усякому було б добрэ. (Ще трохы помовчавши). Та нэ добэрэш толку, хто в цьому дили прычиною: пысар военный каже, шо усэ в руках у помощныка, а помощник каже, шо вынуватый нарядчик... А нарядчикови шо? Загадав усим, тай квыт, а колы посходяться, якэ його дило?.. Трэба будэ доложить отаманови, нэхай их трохы прыструнчить, та найдэ миж нымы крайнього. Отаман у цих дилах чоловик ще новый, служить тилькы другый мисяць, так добрых порядкив ще нэ позаводыв... а здаеться, шо вин скоро усим сырыцю намнэ, бо бэрэться добрэ. (Устае, идэ до выхидных двэрэй и дывыться туды и сюды). Нэ выдно на площади ни однисинькой тоби души — наче уси вымэрлы... звисно, обидають людэ... Йидять борщ з бараныною, або з курятыною; пырижкы з потришкою та з сыром; локшину, або кашу з молоком... Молодыци усього понаварювалы та понапикалы, рады праздныка — йиж, хоч розпэрэжись... А тут у пустому животи так торохтыть та нявчить, наче туды коты позалазылы, та завэлысь быться... (Вэрнувся од двэрэй, сив на лави). Трэба хоч закурыть цигарку, чи нэ пэрэбье вона трохы охоту на йижу. (Выймае з кышени кысэт, дистае з нэй махорку и крутыть цигарку). Бувае и такэ, шо отакэчкы сыдыш, покы и звэчерие, а змины тоби усэ нэма та й нэма... И чорты б побылы йихнього батька з отакым порядком! (Устав, прыйшов до двэрэй, запалюе цигарку и пускае дым на двир). Ну, та вже ж такы, Бог дасть, дижду змины, а тоди до другой чергы буду слободный тыжнив на сим, або и на восим ... (Курыть цигарку и позырае туды и сюды). О! Идэ швыдэнько пидпысарый... Поспишае, аж спотыкаеться... а ондэчкы выткнувся и сам пысарь. (Помовчавши). Добрэ им, пообидалы, так зараз прыймуться так за роботу, шо аж пира скрыпитымуть.

Календарь альманах Вольного казачества на 1930 год
стр. 248-266

Комментариев нет:

Отправить комментарий