вторник, 19 мая 2020 г.

Гнат Макуха

Плывуть гусы за водою по ридний Кубани, —
Там блукае козак бидный в драному жупани.
Ой, блукае та й згадае колышню годыну, — 
Занапастыв ворог красный ридную краину... 
Колысь булы стэпы вильни, була своя воля, 
Жупан з шовку, штаны з плысу, возыв добро з поля...
А тэпэр я зовсим старэць, ничого нэ маю, 
В ридним стэпу нэораним долю проклынаю.
У лисах та очерэтах доводыться спаты,
Ридных дитэй жахаешься и риднои хаты... 
Зачиняють церквы Божи, нэ дають молытысь,
Нэ дають по хрыстиянськи вмэрты, молодым женитысь...

 ... Нэ дощи ланы вмывають ранньою добою,  
А обидранэ козацтво гиркою сльозою...
Отак роблять ворожыны, шо звуться братамы, — 
Гирш од турка, од ногая смиються над намы...

10 января 1930 года
журнал «Вольное Казачество» 
№ 51
стр. 7

Комментариев нет:

Отправить комментарий